MENU
Головна » Файли » Законодавчі документи

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ТУРИЗМ
12.05.2015, 12:12

Для перегляду  та завантаження повної версії натисніть ЗАВАНТАЖИТИ


ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ТУРИЗМ

Закон введено в дію з дня опублікування — 14 листопада 1995
року згідно з Постановою Верховної Ради України від 15.09.1995 № 325/95-ВР

Останнi змiни внесено: Закон України вiд 15.01.2015 № 124-VIII 

Цей Закон визначає загальнi правовi, органiзацiйнi та соцiально-економiчнi засади реалiзацiї державної полiтики України в галузi туризму та спрямований на забезпечення закрiплених Конституцiєю України прав громадян на вiдпочинок, свободу пересування, охорону здоров’я, на безпечне для життя i здоров’я довкiлля, задоволення духовних потреб та iнших прав при здiйсненнi туристичних подорожей. Вiн встановлює засади рацiонального використання туристичних ресурсiв та регулює вiдносини, пов’язанi з органiзацiєю i здiйсненням туризму на територiї України.

Роздiл I. Загальнi положення

Стаття 1. Визначення термiнiв

У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:

туризм — тимчасовий виїзд особи з мiсця проживання в оздоровчих, пiзнавальних, професiйно-дiлових чи iнших цiлях без здiйснення оплачуваної дiяльностi в мiсцi, куди особа вiд’їжджає;

турист — особа, яка здiйснює подорож по Українi або до iншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термiн вiд 24 годин до одного року без здiйснення будь-якої оплачуваної дiяльностi та iз зобов’язанням залишити країну або мiсце перебування в зазначений термiн;

туристичний продукт — попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше нiж двi такi послуги, що реалiзується або пропонується для реалiзацiї за визначеною цiною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розмiщення та iншi туристичнi послуги, не пов’язанi з перевезенням i розмiщенням (послуги з органiзацiї вiдвiдувань об’єктiв культури, вiдпочинку та розваг, реалiзацiї сувенiрної продукцiї тощо);

супутнi туристичнi послуги та товари — послуги та товари, призначенi для задоволення потреб споживачiв, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалiзацiї туристам;

характернi туристичнi послуги та товари — послуги та товари, призначенi для задоволення потреб споживачiв, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалiзацiї туристам;

просування туристичного продукту — комплекс заходiв, спрямованих на створення та пiдготовку до реалiзацiї туристичного продукту чи туристичних послуг (органiзацiя рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спецiалiзованих виставках, ярмарках, видання каталогiв, буклетiв тощо);

мiсце продажу (реалiзацiї) туристичних послуг — країна, в якiй зареєстровано вiдповiдний суб’єкт господарювання, що реалiзує туристичний продукт;

мiсце надання туристичних послуг — країна, на територiї якої безпосередньо надаються туристичнi послуги;

готель — пiдприємство будь-якої органiзацiйно-правової форми та форми власностi, що складається з шести i бiльше номерiв та надає готельнi послуги з тимчасового проживання з обов’язковим обслуговуванням. Порядок встановлення категорiй готелям визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України;

готельна послуга — дiї (операцiї) пiдприємства з розмiщення споживача шляхом надання номера (мiсця) для тимчасового проживання в готелi, а також iнша дiяльнiсть, пов’язана з розмiщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу вiдповiдно до категорiї готелю;

аналогiчнi засоби розмiщення — пiдприємства будь-якої органiзацiйно-правової форми власностi, що складаються з номерiв i надають обмеженi готельнi послуги, включно з щоденним заправлянням лiжок, прибиранням кiмнат та санвузлiв.

Стаття 2. Законодавство України про туризм

Законодавство України про туризм складається з Конституцiї України, цього Закону, iнших нормативно-правових актiв, виданих вiдповiдно до них.

Майновi вiдносини в галузi туризму, заснованi на рiвностi, автономiї волi i майновiй самостiйностi їх учасникiв, регулюються Цивiльним таГосподарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Якщо мiжнародним договором України, згода на обов’язковiсть якого надана Верховною Радою України, передбаченi iншi правила, нiж тi, що встановленi цим Законом, застосовуються правила мiжнародного договору.

Стаття 3. Туристичнi ресурси України

Туристичними ресурсами України є пропонованi або такi, що можуть пропонуватися, туристичнi пропозицiї на основi та з використанням об’єктiв державної, комунальної чи приватної власностi.

Напрями освоєння i розвитку туристичних ресурсiв України визначаються органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування вiдповiдно до програм розвитку туризму.

Класифiкацiя та оцiнка туристичних ресурсiв України, режим їх охорони, порядок використання з облiком гранично припустимих навантажень на об’єкти культурної спадщини та довкiлля, порядок збереження цiлiсностi туристичних ресурсiв України, заходи для їх вiдновлення визначаються вiдповiдно до закону.

Унiкальнi туристичнi ресурси можуть знаходитися на особливому режимi охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження доступу до туристичних ресурсiв визначається їх реальною пропускною спроможнiстю, рiвнем припустимого антропогенного навантаження, сезонними та iншими умовами.

Пiд час мiстобудiвного планування, проектування, розмiщення, будiвництва i реконструкцiї об’єктiв мiстобудування на територiях рекреацiйних зон вiдповiднi органи виконавчої влади, власники об’єктiв мiстобудування повиннi передбачати максимальну iнтеграцiю споруджуваних об’єктiв до мiсцевого соцiально-економiчного, природного та iсторико-культурного середовища.

Стаття 4. Органiзацiйнi форми та види туризму

Органiзацiйними формами туризму є мiжнародний i внутрiшнiй туризм.

До мiжнародного туризму належать: в’їзний туризм — подорожi в межах України осiб, якi постiйно не проживають на її територiї, та виїзний туризм — подорожi громадян України та осiб, якi постiйно проживають на територiї України, до iншої країни.

Внутрiшнiм туризмом є подорожi в межах територiї України громадян України та осiб, якi постiйно проживають на її територiї.

Залежно вiд категорiй осiб, якi здiйснюють туристичнi подорожi (поїздки, вiдвiдування), їх цiлей, об’єктiв, що використовуються або вiдвiдуються, чи iнших ознак iснують такi види туризму:

дитячий;

молодiжний;

сiмейний;

для осiб похилого вiку;

для iнвалiдiв;

культурно-пiзнавальний;

лiкувально-оздоровчий;

спортивний;

релiгiйний;

екологiчний (зелений);

сiльський;

пiдводний;

гiрський;

пригодницький;

мисливський;

автомобiльний;

самодiяльний тощо.

Особливостi здiйснення окремих видiв туризму встановлюються законом.

Стаття 5. Учасники вiдносин, що виникають при здiйсненнi туристичної дiяльностi

Учасниками вiдносин, що виникають при здiйсненнi туристичної дiяльностi, є юридичнi та фiзичнi особи, якi створюють туристичний продукт, надають туристичнi послуги (перевезення, тимчасового розмiщення, харчування, екскурсiйного, курортного, спортивного, розважального та iншого обслуговування) чи здiйснюють посередницьку дiяльнiсть iз надання характерних та супутнiх послуг, а також громадяни України, iноземцi та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, вiдвiдувачi та iншI), в iнтересах яких здiйснюється туристична дiяльнiсть.

Суб’єктами, що здiйснюють та/або забезпечують туристичну дiяльнiсть (далi — суб’єкти туристичної дiяльностI), є:

туристичнi оператори (далi — туроператори) — юридичнi особи, створенi згiдно iз законодавством України, для яких виключною дiяльнiстю є органiзацiя та забезпечення створення туристичного продукту, реалiзацiя та надання туристичних послуг, а також посередницька дiяльнiсть iз надання характерних та супутнiх послуг i якi в установленому порядку отримали лiцензiю на туроператорську дiяльнiсть;

туристичнi агенти (далi — турагенти) — юридичнi особи, створенi згiдно iз законодавством України, а також фiзичнi особи — суб’єкти пiдприємницької дiяльностi, якi здiйснюють посередницьку дiяльнiсть з реалiзацiї туристичного продукту туроператорiв та туристичних послуг iнших суб’єктiв туристичної дiяльностi, а також посередницьку дiяльнiсть щодо реалiзацiї характерних та супутнiх послуг;

iншi суб’єкти пiдприємницької дiяльностi, що надають послуги з тимчасового розмiщення (проживання), харчування, екскурсiйних, розважальних та iнших туристичних послуг;

гiди-перекладачi, екскурсоводи, спортивнi iнструктори, провiдники та iншi фахiвцi туристичного супроводу — фiзичнi особи, якi проводять дiяльнiсть, пов’язану з туристичним супроводом, крiм осiб, якi працюють на вiдповiдних посадах пiдприємств, установ, органiзацiй, яким належать чи якi обслуговують об’єкти вiдвiдування;

фiзичнi особи, якi не є суб’єктами пiдприємницької дiяльностi та надають послуги з тимчасового розмiщення (проживання), харчування тощо.

Перелiк посад фахiвцiв туристичного супроводу та квалiфiкацiйнi вимоги до них визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi туризму та курортiв, за погодженням iз центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi трудових вiдносин.

Роздiл II. Державна полiтика та державне регулювання в галузi туризму

Стаття 6. Основнi способи та цiлi державного регулювання в галузi туризму. Основнi прiоритетнi напрями державної полiтики в галузi туризму

Держава проголошує туризм одним з прiоритетних напрямiв розвитку економiки та культури i створює умови для туристичної дiяльностi.

Реалiзацiя державної полiтики в галузi туризму здiйснюється шляхом:

визначення i реалiзацiї основних напрямiв державної полiтики в галузi туризму, прiоритетних напрямiв розвитку туризму;

визначення порядку класифiкацiї та оцiнки туристичних ресурсiв України, їх використання та охорони;

спрямування бюджетних коштiв на розробку i реалiзацiю програм розвитку туризму;

визначення основ безпеки туризму;

нормативного регулювання вiдносин у галузi туризму (туристичного, готельного, екскурсiйного та iнших видiв обслуговування громадян);

лiцензування в галузi туризму, стандартизацiї туристичних послуг, визначення квалiфiкацiйних вимог до посад фахiвцiв туристичного супроводу;

встановлення системи статистичного облiку i звiтностi в галузi туризму та курортно-рекреацiйного комплексу;

органiзацiї i здiйснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузi туризму;

визначення прiоритетних напрямiв i координацiї наукових дослiджень та пiдготовки кадрiв у галузi туризму;

участi в розробцi та реалiзацiї мiжнародних програм з розвитку туризму.

Державне регулювання в галузi туризму здiйснюється iншими способами, визначеними законом.

Основними цiлями державного регулювання в галузi туризму є:

забезпечення закрiплених Конституцiєю України прав громадян на вiдпочинок, свободу пересування, вiдновлення i змiцнення здоров’я, на безпечне для життя i здоров’я довкiлля, задоволення духовних потреб та iнших прав;

безпека туризму, захист прав та законних iнтересiв туристiв, iнших суб’єктiв туристичної дiяльностi та їх об’єднань, прав та законних iнтересiв власникiв або користувачiв земельних дiлянок, будiвель та споруд;

збереження цiлiсностi туристичних ресурсiв України, їх рацiональне використання, охорона культурної спадщини та довкiлля, врахування державних i громадських iнтересiв при плануваннi та забудовi територiй;

створення сприятливих умов для розвитку iндустрiї туризму, пiдтримка прiоритетних напрямiв туристичної дiяльностi.

Основними прiоритетними напрямами державної полiтики в галузi туризму є:

удосконалення правових засад регулювання вiдносин у галузi туризму;

забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузi економiки України, заохочення нацiональних та iноземних iнвестицiй у розвиток iндустрiї туризму, створення нових робочих мiсць;

розвиток в’їзного та внутрiшнього туризму, сiльського, екологiчного (зеленого) туризму;

розширення мiжнародного спiвробiтництва, утвердження України на свiтовому туристичному ринку;

створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонiзацiї податкового, валютного, митного, прикордонного та iнших видiв регулювання;

забезпечення доступностi туризму та екскурсiйних вiдвiдувань для дiтей, молодi, людей похилого вiку, iнвалiдiв та малозабезпечених громадян шляхом запровадження пiльг стосовно цих категорiй осiб.

Стаття 7. Органи, що здiйснюють регулювання в галузi туризму

Регулювання в галузi туризму здiйснюється Верховною Радою України, Кабiнетом Мiнiстрiв України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi туризму та курортiв, Верховною Радою Автономної Республiки Крим та Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевими державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого самоврядування, а також iншими органами в межах їх компетенцiї.

Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування в галузi туризму

1. До виключних повноважень Верховної Ради України в галузi туризму належать:

визначення основних напрямiв державної полiтики в галузi туризму;

визначення правових засад регулювання вiдносин у галузi туризму, їх удосконалення та адаптацiя iз загальновизнаними нормами мiжнародного права;

визначення в законi про Державний бюджет України обсягу фiнансового забезпечення туристичної галузi.

Верховна Рада України вiдповiдно до Конституцiї України може брати до свого розгляду й iншi питання, що стосуються туризму.

Верховна Рада Автономної Республiки Крим, обласнi i районнi ради вiдповiдно до їх повноважень:

затверджують регiональнi програми розвитку туризму, що фiнансуються з бюджету Автономної Республiки Крим, обласних i районних бюджетiв;

визначають кошти бюджету Автономної Республiки Крим, обласних i районних бюджетiв для фiнансового забезпечення регiональних програм розвитку туризму;

контролюють фiнансування регiональних програм розвитку туризму за кошти бюджету Автономної Республiки Крим, обласних i районних бюджетiв.

2. Верховна Рада Автономної Республiки Крим вiдповiдно до Конституцiї та законiв України здiйснює iнше нормативне регулювання з питань туризму, iсторико-культурних заповiдникiв, музеїв, iнших закладiв культури, вирiшує питання щодо органiзацiї i розвитку курортно-рекреацiйної сфери i туризму тощо.

3. Представницькi органи мiсцевого самоврядування — сiльськi, селищнi, мiськi ради вiдповiдно до їх повноважень:

затверджують мiсцевi програми розвитку туризму;

визначають кошти мiсцевих бюджетiв для фiнансового забезпечення мiсцевих програм розвитку туризму;

доручають своїм виконавчим органам фiнансування мiсцевих програм розвитку туризму за рахунок коштiв мiсцевого бюджету;

вживають заходiв для стимулювання суб’єктiв господарювання, якi здiйснюють дiяльнiсть з надання туристичних послуг.

Стаття 9. Повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України в галузi туризму

Кабiнет Мiнiстрiв України вiдповiдно до Конституцiї та законiв України:

здiйснює державне управлiння та забезпечує реалiзацiю державної полiтики в галузi туризму;

розробляє та затверджує програми розвитку туризму в Українi i фiнансує їх виконання вiдповiдно до бюджетного законодавства;

приймає нормативно-правовi акти, що регулюють вiдносини в галузi туристичної дiяльностi;

забезпечує рацiональне використання туристичних ресурсiв i вжиття заходiв для їх збереження;

сприяє розвитку туристичної iндустрiї та створенню ефективної туристичної iнфраструктури;

вживає заходiв щодо забезпечення безпеки туристiв, захисту їх прав, iнтересiв i власностi;

органiзовує та забезпечує реалiзацiю державної iнвестицiйної полiтики в галузi туристичної дiяльностi;

готує та подає на розгляд Верховної Ради України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк пропозицiї щодо обсягiв бюджетних коштiв для фiнансової пiдтримки проектiв i програм з розвитку туризму;

iнформує Верховну Раду України про виконання програми розвитку туризму в Українi;

визначає порядок органiзацiї рятувальних команд i порядок вжиття рятувальних заходiв;

створює державну систему наукового забезпечення в галузi туристичної дiяльностi;

здiйснює мiжнародне спiвробiтництво в галузi туризму;

вирiшує iншi питання, вiднесенi Конституцiєю та законами України до його повноважень.

Стаття 10. Повноваження центральних органiв виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi туризму та курортiв

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi туризму та курортiв:

органiзує та забезпечує реалiзацiю державної полiтики в галузi туризму, виконання цього Закону та iнших нормативно-правових актiв;

бере участь у пiдготовцi проектiв нормативно-правових актiв у галузi туризму, у межах своєї компетенцiї розробляє i затверджує нормативно-правовi акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузi туризму, курортно-рекреацiйної сфери, вносить пропозицiї щодо його удосконалення;

забезпечує реалiзацiю програм розвитку туризму в Українi;

органiзує облiк туристичних ресурсiв України, забезпечує їх рацiональне використання та охорону;

абзац шостий частини першої статтi 10 виключено

органiзує здiйснення контролю за якiстю наданих туристичних послуг;

реалiзує державну iнвестицiйну полiтику в галузi туризму та курортно-рекреацiйнiй сферi;

бере участь у розробцi програм облаштування транспортних магiстралей об’єктами туристичної iнфраструктури;

бере участь у пiдготовцi, перепiдготовцi та пiдвищеннi квалiфiкацiї кадрiв, визначеннi прiоритетних напрямiв наукових дослiджень у галузi туризму та проведеннi науково-дослiдних робiт у цiй галузi;

проводить дослiдження туристичного ринку, готує i поширює iнформацiю про Україну i її туристичнi можливостi на мiжнародному туристичному ринку та всерединi держави;

у межах своєї компетенцiї розробляє, укладає i виконує мiжнароднi договори в галузi туристичної дiяльностi, представляє країну у мiжнародних туристських органiзацiях i на мiжнародних заходах щодо туризму;

вживає заходiв щодо розширення мiжнародного спiвробiтництва, утвердження України на свiтовому туристичному ринку;

сприяє координацiї дiяльностi органiв виконавчої влади, суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi, їх об’єднань, що здiйснюють дiяльнiсть у галузi туризму;

надає суб’єктам туристичної дiяльностi методичну, консультативну та iншу допомогу;

пропонує для спiльного використання юридичними особами та громадянами-пiдприємцями, якi надають туристичнi послуги, знаки для товарiв i послуг;

поширює соцiальну рекламу в галузi туризму;

для забезпечення реалiзацiї своїх повноважень, узгодження та врахування iнтересiв суб’єктiв туристичної дiяльностi утворює координацiйно-дорадчий орган.

2. Іншi центральнi органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:

забезпечують реалiзацiю державної полiтики в галузi туризму;

здiйснюють пiдготовку пропозицiй щодо реалiзацiї державної полiтики в галузi туризму;

беруть участь у створеннi органiзацiйно-правових та економiчних механiзмiв реалiзацiї державної полiтики в галузi туризму,

Стаття 11. Повноваження Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, виконавчих органiв мiсцевого самоврядування в галузi туризму

1. Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї в межах своїх повноважень:

здiйснюють виконавчi та органiзацiйно-розпорядчi функцiї щодо органiзацiї i розвитку курортно-рекреацiйної сфери i туризму;

розробляють проекти регiональних програм розвитку туризму i подають їх для затвердження вiдповiдно Верховнiй Радi Автономної Республiки Крим, обласним i районним радам;

вживають заходiв щодо виконання регiональних програм розвитку туризму;

сприяють туристичнiй дiяльностi у своєму регiонi i створенню сучасної туристичної iнфраструктури;

розробляють i впроваджують заходи для захисту мiсцевих туристичних ресурсiв;

абзац сьомий частини першої статтi 11 виключено

аналiзують ринок туристичних послуг у межах адмiнiстративно-територiальних одиниць, представляють центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi туризму та курортiв, необхiднi вiдомостi про розвиток туризму в адмiнiстративно-територiальних одиницях;

здiйснюють соцiальну рекламу туристичних ресурсiв, утворюють вiдповiднi iнформацiйнi центри;

сприяють дитячому та молодiжному туризму;

беруть участь у пiдготовцi, перепiдготовцi i пiдвищеннi квалiфiкацiї кадрiв у галузi туристичної дiяльностi, що фiнансуються за рахунок коштiв мiсцевого бюджету;

надають суб’єктам туристичної дiяльностi методичну i консультативну допомогу щодо органiзацiї їх дiяльностi;

залучають пiдприємства, установи i органiзацiї, розташованi на пiдпорядкованiй їм територiї, до розв’язання проблем розвитку туризму в регiонах;

подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi туризму та курортiв, пропозицiї стосовно включення заходiв з регiональних програм розвитку туризму до вiдповiдних програм;

вносять у встановленому порядку до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi туризму та курортiв, пропозицiї про анулювання вiдповiдної лiцензiї;

здiйснюють iншу дiяльнiсть у галузi туризму вiдповiдно до законодавства.

2. Виконавчi органи мiсцевого самоврядування в межах їх повноважень:

розробляють проекти мiсцевих програм розвитку туризму i подають їх для затвердження вiдповiдним мiсцевим радам;

вживають заходiв щодо виконання мiсцевих програм розвитку туризму;

залучають на договiрних засадах пiдприємства, установи i органiзацiї, розташованi на вiдповiднiй територiї, до розв’язання проблем розвитку мiсцевого туризму та пiдтримки туристичних ресурсiв;

органiзують проведення iнвентаризацiї туристичних ресурсiв мiсцевого значення;

сприяють охоронi i збереженню туристичних ресурсiв;

залучають мiсцеве населення до туристичної дiяльностi, створюючи новi робочi мiсця;

сприяють розвитку на вiдповiднiй територiї рiзних видiв туризму.

Стаття 12. Програми розвитку туризму в Українi

Для забезпечення охорони туристичних ресурсiв України, їх збереження та вiдновлення, рацiонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституцiйних прав громадян на вiдпочинок та iнших прав громадян, патрiотичного виховання органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються державнi цiльовi, регiональнi та iншi програми розвитку туризму.

Програми розвитку туризму затверджуються з метою реалiзацiї довгострокових прiоритетiв країни в галузi туризму i становлять комплекс взаємопов’язаних правових, економiчних та органiзацiйних заходiв, спрямованих на реалiзацiю конституцiйних прав громадян, розвиток туристичної галузi.

Державнi цiльовi, регiональнi та iншi програми розвитку туризму повиннi передбачати заходи щодо забезпечення безпеки в галузi туризму.

Порядок формування, фiнансування i реалiзацiї регiональних та мiсцевих програм розвитку туризму визначається законом.

Роздiл III. Безпека туризму

Стаття 13. Безпека в галузi туризму

Безпека в галузi туризму — сукупнiсть факторiв, що характеризують соцiальний, економiчний, правовий та iнший стан забезпечення прав i законних iнтересiв громадян, юридичних осiб та держави в галузi туризму.

Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи в межах своїх повноважень вживають заходiв, спрямованих на:

забезпечення закрiплених Конституцiєю України прав громадян на безпечне для життя i здоров’я довкiлля при здiйсненнi туристичних подорожей, захист громадян України за її межами;

забезпечення особистої безпеки туристiв, збереженiсть їх майна, незавдання шкоди довкiллю;

iнформування суб’єктiв туристичної дiяльностi про загрозу безпецi туристiв у країнi (мiсцI) тимчасового перебування;

надання необхiдної допомоги туристам, якi опинилися у надзвичайнiй ситуацiї;

забезпечення туристам (екскурсантам) можливостi безперешкодного одержання медичної, правової та iнших видiв невiдкладної допомоги, доступу до засобiв зв’язку;

заборонення використання туризму з метою незаконної мiграцiї, сексуальної, трудової та iнших видiв експлуатацiї громадян;

охорону туристичних ресурсiв України, встановлення гранично припустимих навантажень на об’єкти культурної спадщини та довкiлля;

забезпечення безпеки об’єктiв туристичних вiдвiдувань з урахуванням ризику виникнення природних i техногенних катастроф та iнших надзвичайних ситуацiй тощо.

З метою забезпечення безпеки туристiв суб’єкти туристичної дiяльностi, здiйснюючи вiдповiдний вид дiяльностi, зобов’язанi:

iнформувати туристiв про можливi небезпеки пiд час подорожi, необхiднiсть виконання загальнообов’язкових вимог та запобiжних чи попереджувальних заходiв (медичних щеплень тощо);

створювати безпечнi умови в мiсцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походiв, прогулянок, екскурсiй тощо;

забезпечувати спецiальнi вимоги безпеки пiд час надання туристичних послуг з пiдвищеним ризиком (автомобiльний, гiрський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пiшохiдний туризм, спелеотуризм тощо);

забезпечувати туристiв квалiфiкованими фахiвцями туристичного супроводу, спецiальним спорядженням та iнвентарем;

забезпечувати навчання туристiв засобам профiлактики i захисту вiд травм, попередження нещасних випадкiв та надання першої медичної допомоги;

забезпечувати надання оперативної допомоги особам, якi постраждали пiд час подорожi, транспортування потерпiлих;

оперативно iнформувати органи мiсцевої влади та вiдповiдальних осiб про надзвичайнi ситуацiї, в яких опинилися туристи, подавати вiдомостi про зниклих осiб.

Особи, якi органiзовують експлуатацiю туристичних ресурсiв, зобов’язанi забезпечувати виконання вимог щодо охорони довкiлля та охорони культурної спадщини, а також вживати заходiв щодо забезпечення мiнiмiзацiї або припинення шкiдливого впливу на довкiлля i соцiально-культурне середовище та компенсувати завданi їм при цьому збитки.

Надання необхiдної допомоги туристам, якi опинилися у надзвичайнiй ситуацiї в межах територiї України, здiйснюється спецiалiзованими державними, комунальними та приватними службами, а також рятувальними командами, що утворюються вiдповiдно до законодавства.

Органiзацiя рятувальних команд i порядок здiйснення рятувальних заходiв визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Держава забезпечує захист законних прав та iнтересiв iноземних туристiв вiдповiдно до законодавства та мiжнародних договорiв України.

Стаття 14. Захист iнтересiв українських туристiв за межами України

Держава гарантує захист законних прав та iнтересiв громадян України, якi здiйснюють туристичнi подорожi за кордон.

У разi виникнення надзвичайних ситуацiй держава вживає заходiв щодо захисту iнтересiв українських туристiв за межами України, у тому числi заходiв для їх евакуацiї з країни тимчасового перебування.

Стаття 15. Фiнансове забезпечення вiдповiдальностi туроператора та турагента

З метою забезпечення прав та законних iнтересiв громадян — споживачiв туристичних послуг туроператор та турагент зобов’язанi здiйснити фiнансове забезпечення своєї цивiльної вiдповiдальностi (гарантiєю банку або iншої кредитної установи) перед туристами.

Туроператор для покриття своєї вiдповiдальностi за збитки, що можуть бути заподiянi туристу в разi виникнення обставин його неплатоспроможностi чи внаслiдок порушення процесу про визнання його банкрутом, якi пов’язанi з необхiднiстю покриття витрат туриста з його повернення в мiсце проживання (перебування), вiдшкодування вартостi ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати пiдтвердження фiнансового забезпечення своєї вiдповiдальностi (гарантiю банку або iншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку.

Турагент для покриття своєї вiдповiдальностi за збитки, що можуть бути заподiянi туристу в разi виникнення обставин його неплатоспроможностi чи внаслiдок порушення процесу про визнання його банкрутом, та якi пов’язанi з необхiднiстю вiдшкодування вартостi ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати пiдтвердження фiнансового забезпечення своєї вiдповiдальностi (гарантiю банку або iншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку.

Мiнiмальний розмiр фiнансового забезпечення туроператора має становити суму, еквiвалентну не менше нiж 20000 євро. Розмiр фiнансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрiшнього та в’їзного туризму, має становити суму, еквiвалентну не менше нiж 10000 євро. Мiнiмальний розмiр фiнансового забезпечення турагента має становити суму, еквiвалентну не менше нiж 2000 євро.

Будь-якi суми, надання яких гарантується фiнансовим забезпеченням цивiльної вiдповiдальностi туроператора, використовуються виключно для задоволення вимог, що висуваються на пiдставi та за наявностi обставин, зазначених у цiй статтi.

Вiдшкодування збиткiв, заподiяних туристу в разi виникнення обставин неплатоспроможностi туроператора (турагента) чи внаслiдок порушення процесу про визнання його банкрутом, здiйснюється вiдповiдною кредитною установою на пiдставi заяви туриста, договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документiв, що пiдтверджують невиконання туроператором (турагентом) договiрних зобов’язань.

Стаття 16. Страхування туристiв при здiйсненнi туристичних поїздок

Страхування туристiв (медичне та вiд нещасного випадку) є обов’язковим i забезпечується суб’єктами туристичної дiяльностi на основi угод iз страховиками. Туристи вправi самостiйно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов’язанi завчасно пiдтвердити туроператору чи турагенту наявнiсть належним чином укладеного договору страхування.

Договором страхування повиннi передбачатися надання медичної допомоги туристам i вiдшкодування їх витрат при настаннi страхового випадку безпосередньо в країнi (мiсцI) тимчасового перебування.

Інформацiя про умови обов’язкового страхування має бути доведена до вiдома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування.

Обов’язкове (медичне та вiд нещасного випадку) страхування здiйснюється один раз на весь перiод туристичної подорожi.

За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечують страхування iнших ризикiв, пов’язаних iз здiйсненням подорожi.

За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов’язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з iнiцiативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов’язаних з передчасним поверненням до мiсця проживання при настаннi нещасного випадку або хвороби.

Компенсацiя шкоди, заподiяної життю чи здоров’ю туриста або його майну, проводиться у встановленому порядку.

Роздiл IV. Органiзацiя туристичної дiяльностi

Стаття 17. Лiцензування туристичної дiяльностi

З метою створення рiвних можливостей суб’єктам туристичної дiяльностi на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав i законних iнтересiв громадян, захисту навколишнього природного середовища, пiдвищення рiвня туристичного обслуговування здiйснюється лiцензування туроператорської дiяльностi.

Суб’єкт пiдприємницької дiяльностi, який отримав лiцензiю на туроператорську дiяльнiсть, має виключне право на надання послуг з оформлення документiв для виїзду за межi України. Туроператор може здiйснювати також i турагентську дiяльнiсть.

Загальний розмiр частки туроператора в статутних фондах iнших туроператорiв України не може перевищувати 20 вiдсоткiв їх статутних фондiв.

Суб’єкт господарювання не має права у своїй назвi використовувати слово «туроператор» без отримання ним лiцензiї на здiйснення туроператорської дiяльностi.

Не може бути видана лiцензiя на туроператорську дiяльнiсть суб’єкту пiдприємницької дiяльностi iз назвою, тотожною назвi iншого суб’єкта пiдприємницької дiяльностi, якому лiцензiя видана ранiше i iнформацiя про нього внесена до вiдповiдного реєстру.

Стаття 18. Стандартизацiя у сферi туристичної дiяльностi

Державна система стандартизацiї у сферi туристичної дiяльностi спрямована на:

захист iнтересiв споживачiв i держави з питань безпеки туризму, життя i здоров’я громадян, охорони майна та довкiлля;

класифiкацiю туристичних ресурсiв України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об’єкти культурної спадщини та довкiлля;

пiдвищення якостi товарiв, робiт, послуг вiдповiдно до потреб споживачiв;

забезпечення безпеки об’єктiв туристичних вiдвiдувань з урахуванням ризику виникнення природних i техногенних катастроф та iнших надзвичайних ситуацiй;

взаємозамiннiсть та сумiснiсть товарiв, робiт, послуг, їх унiфiкацiю;

створення нормативної бази функцiонування систем стандартизацiї i сертифiкацiї товарiв, робiт, послуг.

Частину другу статтi 18 виключено

Частину третю статтi 18 виключено

Частину четверту статтi 18 виключено

Стаття 19. Встановлення категорiй об’єктiв туристичної iнфраструктури

З метою пiдвищення рiвня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свiдомому виборi туристичних послуг, забезпечення рiвних можливостей суб’єктам туристичної дiяльностi на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав i законних iнтересiв, життя, здоров’я та майна громадян, пiдвищення рiвня екологiчної безпеки об’єктам туристичної iнфраструктури присвоюються категорiї якостi та рiвня обслуговування.

Встановлення об’єктам туристичної iнфраструктури (готелям, iншим об’єктам, призначеним для надання послуг з розмiщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) вiдповiдної категорiї здiйснюється за заявою його власника.

Види категорiй об’єктiв туристичної iнфраструктури, порядок їх встановлення та змiни, а також порядок доведення до споживачiв iнформацiї про вид об’єкта туристичної iнфраструктури та про вид його категорiї визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Встановлення категорiї об’єктiв туристичної iнфраструктури (готелiв, iнших об’єктiв, призначених для надання послуг з розмiщення, закладiв харчування, курортних закладiв тощо) здiйснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi туризму та курортiв, а об’єктiв туристичної iнфраструктури, розташованих на територiї Автономної Республiки Крим, — органом виконавчої влади Автономної Республiки Крим з питань туризму.

Забороняється надавати послуги з розмiщення без наявностi свiдоцтва про встановлення вiдповiдної категорiї.

Стаття 19-1. Інформування споживачiв про умови надання туристичних послуг

Будь-яка iнформацiя, надана туроператором (турагентом), повинна мiстити достовiрнi вiдомостi про умови договору на туристичне обслуговування.

Інформацiя про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступнiй, наочнiй формi, бути розбiрливою, зрозумiлою та мiстити вiдомостi про:

1) мiсце надання туристичних послуг, програму туристичного обслуговування;

2) характеристику транспортних засобiв, що здiйснюють перевезення, зокрема їх вид i категорiю;

3) характеристику готелiв та iнших об’єктiв, призначених для надання послуг з тимчасового розмiщення, у тому числi мiсце їх розташування, категорiю, строки i порядок оплати готельного обслуговування;

4) види i способи забезпечення харчування пiд час туристичної подорожi;

5) мiнiмальну кiлькiсть туристiв у групi, а також iнформування туриста про те, що туристична подорож не вiдбудеться через недобiр групи, не пiзнiше нiж за три днi до початку туристичної подорожi;

6) цiну туристичних послуг.

Туроператор (турагент) зобов’язаний додержуватися умов надання комплексу туристичних послуг, про якi був поiнформований споживач до укладення договору на туристичне обслуговування, крiм випадкiв, коли про змiну таких умов повiдомлено споживача до укладення договору або якщо змiни внесено на пiдставi угоди, укладеної мiж сторонами договору.

До укладення договору на туристичне обслуговування споживачевi туристичного продукту надається iнформацiя про:

1) основнi вимоги до оформлення в’їзних/виїзних документiв (паспорт, дозвiл (вiза) на в’їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числi строк їх оформлення;

2) медичнi застереження стосовно здiйснення туристичної подорожi, зокрема протипоказання через певнi захворювання, особливостi фiзичного стану (фiзичнi недолiки) i вiк туристiв, а також умови безпеки туристiв у країнi (мiсцI) тимчасового перебування;

3) туроператора (турагента), його мiсцезнаходження, поштовi реквiзити, контактний телефон, наявнiсть лiцензiї на провадження туристичної дiяльностi та iншi вiдомостi вiдповiдно до законодавства про захист прав споживачiв;

4) керiвника групи та засоби зв’язку з ним у разi здiйснення туристичної подорожi за кордон чи перебування за кордоном неповнолiтньої та/або малолiтньої особи з метою встановлення законними представниками неповнолiтньої або малолiтньої особи прямого зв’язку з нею;

5) час та мiсце промiжних зупинок i транспортних сполучень та категорiю мiсця, яке споживач займатиме в певному видi транспортного засобу;

6) види i тематику екскурсiйного обслуговування, порядок здiйснення зустрiчей i проводiв, супроводу туристiв;

7) стан навколишнього природного середовища, санiтарного та епiдемiологiчного благополуччя;

8) назву, адресу та контактний телефон представництв туроператора або органiзацiї (органiзацiй), уповноваженої туроператором на прийняття скарг i претензiй туристiв, а також адреси i телефони дипломатичних установ України у країнi (мiсцI) тимчасового перебування або мiсцевих служб, до яких можна звернутися у разi виникнення труднощiв пiд час туристичної подорожi;

9) порядок забезпечення туроператором обов’язкового та/або добровiльного страхування туристiв, розмiр, порядок i умови виплати страхового вiдшкодування, а також можливiсть та умови добровiльного страхування витрат, пов’язаних з розiрванням договору на туристичне обслуговування за iнiцiативою туриста, страхування майна;

10) розмiр фiнансового забезпечення туроператора (турагента) на випадок його неплатоспроможностi (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

Для перегляду  та завантаження повної версії натисніть ЗАВАНТАЖИТИ

Категорія: Законодавчі документи | Додав: golovkoluydmila
Переглядів: 531 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar