Для перегляду та завантаження повної версії натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВСП «БЕРДЯНСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТАВРІЙСЬКОГО
ДЕРЖАВНОГО АГРОТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ
ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА»
СПЕЦІАЛЬНОСТІ 5. «ВИРОБНИЦТВО І ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ
РОСЛИННИЦТВА»
Питання на самостійну роботу
з дисципліни «Економіка сільського господарства»
|
Тема |
Питання |
Література |
|
Змістовний модуль 1. Тема 1. Вступ. Предмет і методи науки |
4. Методи її вивчення; 5. Наслідки аграрного формування в Україні. Продовольча безпека населення. Система виробничих та економічних показників оцінки діяльності с.г. підприємств. |
|
|
Тема 2. АПК України та інфраструктура сільськогосподарського виробництва |
4. Розвиток соціальної сфери села і сільських територій |
[2]. C. 170 - 183
|
|
ТЕМА 3. Земельні ресурси сільського господарства та їх використання. |
|
[1] с. 66 [2] с. 51 [3] с. 177 |
|
Тема 4. Трудові ресурси і продуктивність праці в сільському господарстві |
5.Показники і методика визначення продуктивності праці Фактори і резерви продуктивності праці |
[1]. с. 50 [2]. с. 78 - 81
|
|
Тема 5. Основний та оборотний капітал аграрних підприємств. Нематеріальні активи. |
|
[1] с. 134-137, 155-181, [2]. с. 143-157. [3]. с. 345- 389
|
|
Тема 6. Матеріально-технічна база аграрних підприємств |
4. Транспорт: види, значення, показники ефективність використання транспортних засобів. |
[1] с.96-118 [2].с. 92-120 |
|
Тема 7. Інтенсифікація виробництва та НТП |
2.Поняття та окремі види інноваційних процесів. 3. Інтенсифікація і екологія |
[1] с. 182- 207 [2]. с. 243-255. [3]. с. 514- 530 |
|
Змістовний модуль 2. Тема 8. Спеціалізація, концентрація, комбінування та інтеграція у с.г. виробництві |
6.Основні напрями кооперування та інтеграції, їх економічне обґрунтування. 7. Розвиток агропромислової інтеграції в умовах ринкових відносин. |
[1] с. 229-243 [2]. с. 274-285. [3]. с. 535- 569
|
|
Тема 9. Розширене відтворення в сільському господарстві |
6. Особливості формування ринків основних видів сільськогосподарської продукції і продовольства. (сам)
|
[1]. с. 208 – 211 [2]. с. 258 – 273 |
|
Тема 10. Витрати виробництва і собівартість продукції |
5. Фактори зниження собівартості сільськогосподарської продукції . |
[1] с. 313 - 243 [2]. с. 187-346 |
|
ТЕМА 11. Ціноутворення в системі АПК |
6. Державне регулювання і стимулювання системою цін . 7. Ціновий паритет цін в АПК. |
[2]. с. 205 – 226. [3]. с. 426 – 447. |
|
Тема 12. Економічні результати та ефективність діяльності підприємств |
5. Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва |
[1]. с. 346 – 386. [2]. с. 229 – 241. [3]. с. 397 – 423. |
|
Тема 13. Економіка основних галузей сільського господарства |
Економіка галузей тваринництва: молокопродуктового виробництва, м’ясного виробництва та інших галузей тваринництва. |
[1] с. 459 - 528 [2]. с. 291-380 |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ
Модуль 1. Змістовний модуль
Тема 1. Вступ. Предмет і методи науки.
Питання:
- Наслідки аграрного формування в Україні.
- Продовольча безпека населення.
- Система виробничих та економічних показників оцінки діяльності сільськогосподарських підприємств.
Мета роботи: вивчити суть реформування аграрного сектора, визначити поняття «продовольча безпека» та розкрити її сутність, ознайомити з системою виробничих та економічних показників оцінки діяльності с.г. підприємств.
Кількість годин: 2
Вид контролю: письмове опитування
Міжпредметні зв’язки: економічна теорія, безпека життєдіяльності, землеробство.
Література:
1. С.І. Михайлов. Економіка аграрного підприємства:Підручник. – К.: Укр. Центр духов. культури,2004. с.3- 28.
2. В.Г. Андрійчук Економіка аграрних підприємств:Підручник – К.: КНЕУ, 2004. С.6-33.
План вивчення:
- Прочитати текст.
- З’ясувати основні питання тексту.
- Засвоїти прочитане.
- Перейти до заключного етапу засвоєння і опрацювання – записів.
Методичні вказівки
Для повного засвоєння першого питання даної теми студенту необхідно ґрунтовно ознайомитися з ситуацією, яка склалася в аграрному секторі з початку 90-х років, зв’язувати основні причини виникнення економічної кризи в Україні. Реформування аграрного сектору України – одна із надто актуальних проблем сучасності. Це пояснюється тим, що саме від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни і добробут людини. А з початку 90-х років аграрний сектор України охопила глибока економічна криза. За час цієї кризи сільське господарство України зазнало величезних збитків. Так, протягом 90-х років обсяги виробництва в сільському господарстві скоротилися в 1,6 рази. За обсягом виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції наша держава виявилася відкинутою майже на 40 років назад.
Для виходу з цієї ситуації необхідна була аграрна реформа. Початок їй було покладено ще в 1990 році, коли Верховна Рада Української РСР ухвалила Постанову "Про земельну реформу", а потім в 1992 р. – Верховна Рада України прийняли нову Постанову "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі". З цього часу було виконано значний обсяг робіт з реформування земельних відносин, однак радикального оновлення аграрного сектору не відбулося.
Саме тому особливої актуальності знову набуває реформування аграрного сектору. В зв’язку з цим в 2001 р. було схвалено Указом Президента України "Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки". Основною метою аграрної реформи в 2001-2005 рр. є забезпечення ефективного розвитку аграрного сектору.
Аграрний сектор – одна з найважливіших сфер матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною.
З початку 90-х років ХХ ст. в Україні розпочався процес реформування аграрного сектору.
На початку 1991 р. в Україні налічувалося 8,5 тис. колгоспів і 2,7 тис. радгоспів. У них було зосереджено 95% ріллі, вони виробляли 75% валової сільськогосподарської продукції. На одне господарство припадало до 4 тис. га сільськогосподарських угідь. Протягом наступних 10 років сільське господарство було відкинуто до рівня 40-50-х років ХХ ст.
Це сталося тому, що капітальні вкладення за цей період скоротилися у 20 разів (у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь вони становили у 1999р. 15 грн., яких було недостатньо, щоб придбати ручний інвентар), внесення мінеральних добрив скоротилося майже у 7 разів, витрати на охорону земельних угідь – у 25 разів, що призвело до значного погіршення якості земель, надмірно дискримінаційного диспаритету цін (внаслідок чого з сільського господарства за 1991-1998 рр. було вилучено понад 95 млрд. грн.), тотального зубожіння населення (що катастрофічно знизило попит на сільськогосподарську продукцію), втрати основної частини внутрішнього ринку (через необдуману лібералізацію торгівлі і засилля імпортних товарів нерідко сумнівної якості), диктату МВФ щодо напрямів аграрної політики (зокрема, цілеспрямованого руйнування колективних господарств і насадження фермерських, хибного курсу на пріоритетність приватної власності).
Все це свідчить про необхідність реформування аграрного сектору. Держава сьогодні особливу увагу має приділити цьому важливому сектору економіки.
Опрацьовуючи друге питання необхідно насамперед визначити, що продовольча безпека – це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-політичну стабільність у суспільстві, виживання і розвиток нації, особи, сім'ї, стійкий економічний розвиток.
Стан продовольчої безпеки населення оцінюється широким спектром показників. Якщо на початковому етапі це були середньодушові доходи населення, перехідні залишки продовольчого зерна (спочатку на рівні 20%, а потім 16% від загального річного споживання), то тепер критерії розширилися і стали складнішими.
До сучасних критеріїв продбезпеки відносяться:
- частка витрат на продовольство в загальних витратах окремих груп населення;
- територіальна доступність продуктів (вимірюється шляхом порівняння рівня роздрібних цін на однакові товари в різних регіонах країни);
- рівень "зручності" продовольства (частка в споживанні сучасних продуктів, які знижують втрати і економлять час роботи в домашньому господарстві);
- ступінь "натуральності" і доброякісності продуктів;
- вплив якості продуктів на стан здоров'я і тривалість життя, у тому числі продуктів, отриманих за допомогою методів генної інженерії та біотехнології.
В узагальненому вигляді оцінка стану продовольчої безпеки населення визначається:
- фізичної доступністю продовольства, під якою розуміється наявність продуктів харчування на всій території країни у будь-який момент і в необхідному асортименті;
- економічної доступністю продовольства, яка полягає в тому, що рівень доходів незалежно від соціального статусу і місця проживання громадянина дозволяє йому купувати продукти харчування, принаймні, на мінімальному рівні споживання;
- безпекою продовольства для споживачів, тобто можливістю запобігання виробництва, реалізації та споживання неякісних харчових продуктів, здатних завдати шкоди здоров'ю населення.
Продовольча безпека держави буде досягнута, якщо:
- населення країни забезпечено екологічно чистими, корисними для здоров'я продуктами харчування вітчизняного виробництва за науково обґрунтованих норм з урахуванням статі, віку, умов праці, природно-кліматичних умов і національних традицій;
- ціни на базові продукти харчування доступні всім громадянам, багатодітним сім'ям і пенсіонерам незалежно від національної приналежності та професії;
- створені стратегічні запаси продовольства на випадок стихійних лих, війни чи інших надзвичайних обставин. Цей запас дозволить уникнути голоду в країні при введенні нормованого розподілу продуктів протягом не менше п'яти років (У США і Швейцарії, наприклад, створений запас зерна і продовольства на цей термін. Як відомо, за порадою біблійного Йосипа в древньому Єгипті був створений запас продовольства, який дозволив уникнути голоду протягом семирічної засухи);
- агропромисловий комплекс, рибне і лісове господарство розвиваються стійко і мають резерви, що дозволяють нарощувати виробництво продовольства для збільшення запасів і на випадок надання продовольчої допомоги іншим країнам, яких спіткали стихійні лиха або війни;
- наука знаходиться на рівні найвищих світових досягнень і забезпечує всі сфери життєдіяльності новітніми зразками техніки, технологіями, підтримує і покращує генофонд тваринництва і рослинництва і дає достовірні прогнози розвитку суспільства на перспективу.
- природоохоронна і природовідновлювальна політика і практика забезпечують збереження і поліпшення середовища перебування.
Продовольча безпека буде досягнута частково, якщо:
- населення країни забезпечено продуктами харчування вітчизняного виробництва не менш ніж на 85% і ці продукти є екологічно чистими та корисними для здоров'я (цей норматив близький до прийнятого міжнародної продовольчої організацією (ФАО));
- ціни на ці продукти доступні основній масі трудового населення країни;
- стратегічні запаси продовольства обмежені і не забезпечують стабільне постачання населення у разі виникнення надзвичайних обставин;
- виробничі потужності дозволяють нарощувати випуск продовольства;
- науково-технічна база відстає від рівня вищих світових досягнень, але розвивається.
Продовольча безпека країни під загрозою, якщо:
- населення країни забезпечено екологічно чистими і корисними продуктами харчування вітчизняного виробництва до 60-80%;
- ціни на ці продукти основній масі населення не доступні;
- стратегічні запаси продовольства виснажені або відсутні;
- виробничі потужності не дозволяють нарощувати випуск продовольства.
В Японії з кінця 50-х років ХХ ст. використовують показник "самозабезпеченість продовольством". Її коефіцієнт був розрахований офіційної японської статистикою як відсоткове співвідношення між вартістю створеної і спожитої в країні продовольчої продукції.
3. Опрацьовуючи третє питання необхідно насамперед визначити, що основним критерієм ефективності аграрного сектору економіки є рівень забезпечення народногосподарських потреб у сільськогосподарській продукції і населення у продуктах харчування, промисловості у сировині, торгівлі у продовольчих товарах. Економічна ефективність агропромислового виробництва оцінюється з допомогою економічних показників, кожен з яких відображає кількісну і якісну характеристику економічних явищ і процесів, простого і розширеного відтворення, числовим виразом окремих категорій і понять (валової і товарної продукції продуктивності праці, собівартості і рентабельності, валового і чистого доходу та інших). Економічні показники є концентрованим виразом якісних і кількісних змін в економіці сільськогосподарських виробництв. Їх величина змінюється залежно від розвитку аграрного виробництва, і відображає його об'єктивність і вірогідність.
Необхідно звернути увагу на те, що за характеристикою економічні показники є натуральні та вартісні, кількісні та якісні. Натуральні обчислюються у фізичних одиницях виміру (в мірах площі, об'єму, ваги, потужності), вартісні обчислення у грошовому виразі.
Кількісні показники характеризують розміри, пов'язані з виміром величини сукупності об'єктів (елементів), наприклад, обсягів виробництва валової продукції, вартості основних виробничих фондів тощо. Якісні показники характеризують рівень розвитку процесу, якісні особливості і характеристики явищ і закономірності їхнього розвитку, наприклад, ступінь використання суспільної праці, виробничих інтересів, взаємовідносин між людьми в процесі виробництва і розподілу матеріальних благ.
Зведені показники використовуються для оцінки складного комплексу економічних явищ або численних процесів, які відбуваються у матеріальному виробництві. Їх часто називають ще синтетичними. Це зокрема показники валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного бюджету. Систему економічних показників ділять на такі основні групи: показники статистики населення і трудових ресурсів; показники національного багатства; виробництво валового внутрішнього продукту; виробництво валової і товарної продукції; ефективності суспільного виробництва (продуктивності праці, її оплати, собівартості продукції, рентабельності виробництва, валового і чистого доходу, обігу суспільного продукту); показники заготівлі і торгівлі, матеріально-технічного постачання, вантажообороту; показники формування розподілу і використання національного доходу; показники статистики фінансів, добробуту населення, розвитку науки, охорони здоров'я, культури та інші.
Слід звернути увагу на те, що у сільськогосподарському виробництві найбільше використовують натуральні показники. За їх допомогою оцінюють продуктивність і економічну ефективність використання аграрно-ресурсного потенціалу (показники врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби). За натуральними показниками складають натуральні баланси.
В умовах розвитку ринкової економіки і товарно-грошових відносин широко використовуються вартісні показники.
Вартість - втілена у вироблену продукцію уречевлена праця, яка має грошовий вираз.
За допомогою вартісних показників оцінюють багатство країни, складають міжгалузеві баланси товарообороту.
Економічні показники діляться на кількісні і якісні. Кількісні показники у свою чергу поділяються ще на дві групи: ті що виражають обсяг виробництва продукції, капітальних робіт, товарообороту, обсяги виконання різних робіт, і ті, що характеризують обсяги виробництва різних видів промислової і сільськогосподарської продукції. Якісні показники дають якісну оцінку продукції (вміст клейковини в зерні, цукру в цукрових буряках, вміст перетравного протеїну, кількості жиру в молоці тощо)
Сільське господарство - багатогалузевий комплекс, який охоплює різні галузі рослинництва і тваринництва. Воно базується на різних формах власності.
Для характеристики різних сторін його розвитку використовують такі системи і сукупності показників:
1. Співвідношення різних форм власності у сільському господарстві і їх питома вага у виробництві валової і товарної продукції, виробничих фондах, внутрішньому валовому суспільному продукті і національному доході.
2. Показники розмірів господарства за площею сільськогосподарських угідь, поголів'ям продуктивної худоби, виробництвом валової і товарної продукції, розмірами грошового доходу.
3. Показники аграрно-ресурсного потенціалу і ефективності його використання:
3.1. Показники використання землі: площа с.г. угідь, їх співвідношення в загальній площі; площа особливо цінних земель, ґрунтовий покрив і його структура; землезабезпеченість населення (площа с.г. угідь, в тому числі і ріллі на одного жителя); продуктивність с.г. угідь врожайність с.г. культур, продуктивність плодово-ягідних насаджень, природних кормових угідь); якісна оцінка земель (площа орендованих, заболочених, пересушених, закислених земель).
3.2. Показники якісно-кількісної характеристики земель (площа осушених і зрошених земель, захищених від водної і вітрової ерозії, площа поверхнево- і до коріннополіпшених лук і пасовищ, площа багаторічних насаджень (виноградників,ягідників і хмільників).
3.3. Показники економічної оцінки і ефективності використання земель: порівняльна економічна оцінка земель у балах, грошова оцінка земель, ціна землі, земельна рента, виробництво валової продукції, валового і чистого доходу на один гектар сільськогосподарської ріллі.
3.4. Показники водозабезпеченості с.г. виробництва: загальний об'єм водних ресурсів; природний і водогосподарський баланс водних ресурсів; рівень водозабезпеченості територій (об'єм води маси м3 на 1 км2 території, на 100 га сільськогосподарських угідь і на 100 га ріллі, на одного жителя); об'єм використання води для сільського господарства (зрошення і обводнення земель, водопостачання тваринницьких ферм і сільських населених пунктів).
3.5. Показники основних засобів виробництва: рівня фондоозброєності с.г. підприємств, розмірів основних фондів, їх структура, використання, питома вага їх активної частини, їх вартість на 100га с.г. угідь (фондозабезпеченість), на одного працездатного, коефіцієнти відтворення основних фондів (придатності, спрацювання, відновлення, вибуття); продуктивність і ефективність використання виробничих фондів (вихід валової продукції на 100 грн. середньорічних основних виробничих фондів).
3.6. Показники рівня енергозабезпеченості с.г. підприємств, їх енергетичних потужностей: сумарна енергетична потужність господарств, структура енергетичних потужностей господарств, коефіцієнти енерго- і електрогалузевої праці.
Показники рівня забезпечення господарств виробничим обладнанням: наявність сільськогосподарських машин і обладнання; кількості тракторів; зернозбиральних, кукурудзозбиральних, картоплезбиральних комбайнів та інших сільськогосподарських машин на 1000 га певної площі; коефіцієнти використання тракторів, автомобілів, комбайнів; середньорічний і змінний виробіток в умовних еталонних гектарах та марках тракторів і на один трактор, витрати палива на умовний гектар, коефіцієнти змінності, собівартості умовного еталонного гектара, кількість відпрацьованих машиноднів за сезон тракторами, комбайнами, автомобілями та іншими машинами; середній виробіток на машину за сезон і зміну; інтегральний коефіцієнт використання шляхопробігу і вантажопідйомності; собівартість гектара умовної оранки, тоннокілометра. h. Показники ефективності капітальних вкладень і їх обсягів, структури, капіталомісткості продукції, віддачі, строків окупності, коефіцієнти порівняння ефективності.
Показниками використання трудового потенціалу: загальна кількість трудових ресурсів, працезабезпеченість господарств, площа сільськогосподарських угідь, в тому числі на одного працездатного, коефіцієнти числа обороту працівників; забезпеченість робочою силою загальна і за професіями, запаси праці, коефіцієнти використання запасу праці; продуктивність і кількість праці, відпрацьованих людино-днів на одного працівника, затрати праці на одиницю продукції, людино-годин, баланси робочої сили.
4. Показники рівня розвитку сільськогосподарських виробництва і обсяг виробництва валової і товарної продукції; реалізація на ринку основних видів продукції: рослинництва і тваринництва, структура валової і реалізованої продукції; рівень товарності, виробництво валової і реалізованої продукції в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь і на гектар ріллі, 100 гривень основних виробничих фондів, на одного працездатного; урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби.
5. Показник розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва: питома вага зон і районів у виробництві валової і товарної продукції, структура посівної площі і поголів'я продуктивної худоби, виробництво валової і реалізованої продукції на 100 га с/г угідь, 100 гривень, основних виробничих фондів; індекси спеціалізації, територіальної концентрації механізації. Показники рівня інтенсифікації с/г виробництва: розмір основних виробничих фондів, виробничих затрат у розрахунку на 100 га с/г угідь, валової продукції на одиницю земельної площі, 100 гривень основних виробничих фондів і виробничих затрат; урожайність с/г культур і продуктивність худоби; продуктивність праці.
6. Показники індустріалізації с/г виробництва і науково-технічного прогресу, коефіцієнти фондоозброєності сільськогосподарського виробництва і його енергозабезпеченості, наявність енергетичних потужностей в кінських силах на 100 га сільськогосподарських угідь і на 100 гривень валової продукції; співвідношення енергетичних і механічних двигунів у загальному обсязі енергетичних потужностей, механізація тяглової сили (відношення потужностей механічних і електричних двигунів до загального обсягу енергетичних потужностей), механізації тяглової сили (питома вага механічної тяглової сили в загальному обсязі тяглової сили механічних двигунів і робочої худоби), електрифікації енергетичних потужностей (питома вага електричних потужностей в загальній енергетичній потужності підприємства чи господарства); рівня автоматизації виробництва (питома вага автоматизованих машин), рівня механізації с/г виробництва (рівень механізації окремих галузей рослинництва і тваринництва, питома вага механізованих робіт в загальному їх обсягові); рівень комплексної механізації с/г робіт (питома вага комплексно-механізованих робіт в загальному обсягу механізованих робіт); рівень електрифікації (питома вага робіт з застосуванням електроенергії); рівень автоматизації (питома вага робіт, виконаних за допомогою автоматизованих систем); загальна кількість нових машин і обладнання, їх набір для комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, коефіцієнти оновлення машинно-тракторного парку.
7. Економічні показники хімізації с/г виробництва: загальні обсяги виробництва мінеральних добрив, хімічних меліорантів, пестицидів і гербіцидів (загальна площа удобрених с/г угідь, вапнованих, кислих, гіпсованих, засолених і солонцюватих земель, їх питома вага до загальної їх площі, норми внесення мінеральних добрив, пестицидів і гербіцидів); співвідношення азоту, фосфору і калію у мінеральних добривах; приріст урожайності с/г культур на удобрених, вапнованих, гіпсованих землях; окупність затрат; удобрення ґрунтів і хімічна меліорація земель.
8. Показники матеріально-технічного забезпечення господарств: рівень постачання забезпечення промисловими засобами виробництва (тракторами, автомобілями, с/г машинами і обладнанням) і предметами праці (мінеральними добривами, хімічними меліорантами, пестицидами, комбікормами, мікробіологічними добавками, пальним, запасними частинами, мастильними та іншими матеріалами); динаміка цін на всі промислові засоби виробництва і предмети праці.
9. Економічні показники рівня розвитку с/виробництва: обсяги виробництва валової і товарної продукції, її реалізація на внутрішньому ринку; структура валової і товарної продукції; виробництво валової продукції; валового і чистого доходу на одиницю земельної площі, на 100 грн. основних виробничих фондів.
10. Економічні показники розвитку рослинництва: розміри масової площі с/г культур, їх урожайність, валовий збір; структура посівної площі; валова продукції рослинництва в розрахунку на га с/г угідь; сума затрат на її виробництво.
11. Економічні показники розвитку тваринництва: поголів'я всіх видів продуктивної худоби; структура умовного поголів'я продуктивної худоби; обсяги виробництва тваринницької продукції в абсолютних і відносних показниках (в розрахунку на 100 га с/г угідь, на одну умовну голову).
12. Фінансово-економічні показники: розмір інвестиційного капіталовкладення на розвиток сільського господарства і його галузей; розмір прибутків позичок і заборгованості с/г підприємств; ціни на с/г продукцію; розміри податків і страхових платежів.
13. Показники економічної ефективності с/г виробництва: затрати праці на одиницю продукції; собівартість продукції, рівень рентабельності чи збитковості; чистий дохід на одиницю продукції, затрати на її виробництво, гектар посівної площі; грошові доходи господарства від реалізації с/г продукції, їх розподіл і використання, темпи розширеного відтворення, рівень оплати праці, доходів сільського населення його життєвого рівня.
Завдання 1. Дайте відповіді на запитання:
- Назвіть основні пріоритети державної аграрної політики.
- Від чого залежить результативність діяльності сільськогосподарських підприємств.
- Дайте визначення вартості.
- Що є основним критерієм ефективності аграрного сектору економіки?
- В чому суть продовольчої безпеки
- Від чого залежить рівень продовольчої безпеки України?
- В чому полягає надійність забезпечення продовольчої безпеки?
Питання для самоконтролю
1. Перелічите заходів щодо зниження негативних наслідків економічної кризи.
2. Розкрийте сутність державної політики розвитку туризму в Україні.
3. Дайте характеристику натуральним показникам.
4. Розкрийте характеристику економічних показників розвитку рослинництва та тваринництва, розміщення та спеціалізації тощо.